ЗАКИМ, спол., діал. Поки. Не довго я стояла, забарилася, Заким вода очистилася... (Чуб., V, 1874, 138); - Заким сонце зійде - го-го! де ми будемо, - радісно шептав Остап (Коцюб., І, 1955, 355).