БАЙ1, я, ч. У дореволюційній Середній Азії - багач, великий землевласник або скотар, лихвар. Бай друзів наскликав, Тож випить є потреба (Шпорта, Вибр., 1958, 516).


БАЙ2, невідм., дат., рідко. Спати; спи; // Приспів у дитячих колискових піснях. Йди, мисливцю лютий, Баюньки, бай, Зайця-побігайця Не бий, не стріляй! (Мал., І, 1956, 361).