ТЮХТІЙ, я, ч., розм. Про вайлувату, неповоротку людину. [Олеся:] Хіба ж не скучно з вами? От кавалери! Один похнюпа, другий тюхтій... (Кроп., II, 1958, 254); - Та швидше, пане, повертайтесь!.. Який же бо ви тюхтій... (Кол., Терен.., 1959, 334); - Явдохо, може, піти [за зерном]? Га? - О боже, він ще питає. Ви бачите отакого тюхтія? Люди біжать, аж падають, а він... (Тют., Вир, 1964, 367).