СТІЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Верхня дошка, кришка стола. Мамай посунув на середину столу гарячий казан, що від нього аж дубова стільниця ввігнулась (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 428); Білявий.. гримав кулаком об стільницю так, що аж посуд брязкотів (Коз., Блискавка, 1962, 8); * У порівн. З.. вежі відкривається чудовий краєвид з гладенькими, як стільниця, рівнинами, косогорами, балками (Добр., Тече річка.., 1961, 11); // Верхня дошка високої селянської скрині. Накриті [скрині-столи] довгою, товстою столовою плитою - стільницею, не прикріпленою до коробки (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 73).

2. Дошка, на якій місять тісто, січуть м'ясо і т. ін.; кухонна дошка. Я.. повироблювала котлети та порозкладувала на стільниці (Н.-Лев., III, 1956, 263); Він бачив, як принесено мамі до ліжка стільницю, і вона помагала лагодити обід (Круш., Буденний хліб.., 1960, 143).