СВІЧНИК, а, ч. Підставка для свічки або свічок. В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками (Н.-Лев., VII, 1966, 16); На столі.. блимали в свічниках свічки (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 151).