РОЗЧАРУВАННЯ, я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (Коцюб., III, 1956, 281); Яке ж було його розчарування, коли він незабаром дізнався, що Ягідка зовсім неписьменний (Гончар, III, 1959, 343).