ПСАЛОМЩИК, а, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священикові під час богослужіння; дяк, причетник. [Грицько:] Вони у нас за псаломщика у церкві та й учителюють (Мирний, V, 1955, 150); Священик править молебень. Замість півчих, співав псаломщик (Шиян, Гроз.., 1956, 27); * У порівн. Як тільки Вутанька.. з'явилась у дверях, син.. затяг, як псаломщик, на всю хату: - Наші мама делегатка, делега-а-атка! (Гончар, II, 1959, 165).