ПАЦЮК1, а, ч. Шкідливий ссавець родини мишоподібних, значно більший за мишу, перев. з сірою шерстю і довгим лускатим хвостом; щур. Щось луснуло, щось ворухнулося, щось десь заскребло. То миша скребеться чи пацюк? (Мирний, III, 1954, 161); Пацюки володіють інстинктом заздалегідь відчувати катастрофу (Руд., Вітер.., 1958, 97); З.. гризунів найбільш поширені нориці (звичайна та гуртова), миші (курганчикова, хатня) та сірий щур - пацюк (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 451); * У порівн. - Ну, куркульня й завила. Як пацюки, ошкірились (Стельмах, II, 1962, 412); // перен., зневажл. Про людину лякливої, підлої вдачі. - Нарада? - ..крикнув котрийсь з гурту солдатів.. - Так воювати можна! До переможного кінця! Тилові пацюки! (Головко, II, 1957, 531).


ПАЦЮК2, а, ч., розм. Те саме, що порося. Вже переносили цілого пацюка, вже почали носити курей, полотно, кожух новий, ані разу не вбираний, але Юрішко був невмолимий (Хотк., II, 1966, 192); // перен., зневажл. Про товсту людину. - Значить, тиловий годований пацюк - фельдфебель Готт - робить те, що треба.., пане полковнику? - гнівно звертався в думці Вебер до свого начальства (Автом., Так народж. зорі, 1960, 102).