ПАТИКА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що палиця 1. * У порівн. Підіймали [діти] запаску і мацали [бабині] ноги, сухі, чорні, у жилах, як патики з корою (Коцюб., II, 1955, 273).

2. перен., зневажл. Про поганенького, виснаженого коня. Машталір той знай своїх патик поганя, та не батіжком, а на кнутовищі у нього удка з здоровенним крюком (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 232).

3. перен., зневажл. Про неповоротку, тупу і т. ін. людину. Ну й з тебе патика, нічого не второпаєш (Сл. Гр.).