ОБНІЖОК, жка, ч. 1. Вузька неорана смуга землі між ланами, городами і т. ін. Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка (Укр.. присл.., 1955, 97); Семен дійшов до обніжка. Він витяг плуга і перекинув його набік (Коцюб., І, 1955, 111); - По степу, де не орано, чи на обніжках - півники (Коз., Гарячі руки, 1960, 40).

2. розм. Перекладка, поперечка між ніжками стола або стільця.