МАСНИЦЯ, і, ж., церк. Давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром і т. ін.). Почекайте, варенички, прийде на вас масниця! (Укр.. присл.., 1955, 276); Одгуляли масницю [кріпаки] (Мирний, І, 1949, 323); - Жінко! Люди говорили: Масниця зайшла; А млинців ще ми й не їли, - Може б ти спекла? (Щог., Поезії, 1958, 407); - Щось ти дуже веселий, Тимку? - На масницю уродився, - вишкірився білими зубами Тимко (Тют., Вир, 1964, 493).

@ Минеться (минулася, закінчиться, закінчилася і т. ін.) котові масниця - закінчиться (закінчилось) для когось безтурботне, веселе, привільне життя.


МАСНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що масничка. Параска люто копнула масницю ногою так, що посудина з лускотом покотилася геть у сіни (Фр., VII, 1951, 19).