МАНТАЧКА, и, ж. Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском. Замість списа - бере [козак] косу, За шаблю - мантачку (Манж., Тв., 1955, 111); Де-не-де спинялися косарі, витягали з-за очкура мантачки, і дзвінко та лунко бриніло тоді крицеве лезо під її дотиком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 90).