МАКУХА, и, ж. 1. Залишки після вичавлення олії з насіння олійних культур; вичавки. Пили [Еней і Дидона] на радощах сивуху І їли сім'яну макуху (Котл., І, 1952, 72); - Мамо, розживіться десь шматок макухи. Приманювати карасів. Ось побачите, завтра штук з десять принесу... (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 52); При добуванні олії з насіння олійних рослин залишаються цінні кормові продукти у вигляді макухи та шроту (Свинар., 1956, 148).

@ Стерти (забити, побити і т. ін.) на макуху кого - розбити вщент, цілком знищити когось. - Які не повтікали ляхи, то усіх забили на макуху (Стор., І, 1957, 395); - Чого ж ти [німець] припер нашу землю плюндрувати? Тебе ж тут, слимаче, зітруть на макуху... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 436).

2. перен., зневажл. Вайлувата, млява, безхарактерна людина. Мати, розсердившись, було каже: - Що ти за чоловік? ти - макуха! свого не одстоїш! (Мирний, III, 1954, 19); І голоси в морозному пругкому повітрі соковиті. - Іване! - Га? - Та рушай! Що ти там огинаєшся?! - Та шину ось ув'язую. - І, макуха отака! Відколи стояли - ніколи було?! (Головко, II, 1957, 36).