ЛЯПАС, а, ч., розм. Удар по щоці або шиї долонею. - Купатись! - одно репетує Івась, поки не вскочила червона, як огонь, Пистина Іванівна і не надавала ляпасів (Мирний, III, 1954, 155); Поки Ломов встиг опам'ятатись, почувся голосний ляпас, і Ломов схопився за щоку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 374); * У порівн. Запитання прозвучало для Арсена як ляпас (Дмит., Розлука, 1957, 59).

Давати (дати) ляпаса кому: а) бити, карати кого-небудь; б) завдавати образи, сорому кому-небудь. - В дійсності дали [багачі] ляпаса всій нашій родині (Вільде, Сестри.., 1958, 346); Заліпити ляпаса - вдарити в обличчя рукою. [Тимофій:] Не думав, що ця ніжна рученька такого ляпаса може заліпити... (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 26).