КОВПАК, а, ч. 1. Головний убір конусоподібної, овальної та ін. форми. Із-за кущів вийшов.. паруб'яга у білому кухарському ковпаку (Гончар, Таврія, 1952, 169); Блазенський ковпак.

2. Накривка, накриття круглої, конусоподібної та ін. форми над чимось. На багатьох дотах вони встановили броньовані ковпаки (Кучер, Дорога.., 1958, 108); Генератори тут розміщені не в будинку, а під спеціальними металевими ковпаками, які легко зняти з допомогою крана (Рад. Укр., 10.11 1960, 1).

@ Жити (прожити, перебувати і т. ін.), як (наче, мов і т. ін.) під [скляним] ковпаком - бути ізольованим, відірваним від суспільного середовища, жити ізольовано, відірвано від нього. - Що ви можете знати про це, коли ви все життя прожили, наче під скляним ковпаком? (Вільде, Сестри.., 1958, 528).