КАЛАМАР, я, ч., заст. 1. Чорнильниця. До голови йшли.. писарі з перами й здоровими каламарями в руках (Н.-Лев., III, 1956, 24); Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка, ..стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар (Хотк., І, 1966, 43); Олівці, пера та каламарі тихо брязнули в ранцях за плечима (Смолич, II, 1958, 110).

2. Невеличка пляшка. Пішла стара, мов каламар Достала з полиці (Шевч., І, 1951, 51).

3. перен., зневажл. Дрібний канцелярський службовець; писака. Цур тобі, мерзенний Каламарю... (Шевч., І, 1951, 246).