КАГАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Невеличкий світильник, що складається з ґнота та посуду, у який наливається олія, лій чи гас. В хаті каганець ледве-ледве світив (Вовчок, І, 1955, 267); Тихо, наче гніт у каганці, зотлівало його старе життя (Мирний, IV, 1955, 30); На припічку тріскотів лойовий каганець (Сміл., Крила, 1954, 51).

@ Аж каганці в очах засвітилися - те саме, що Аж іскри з очей посипалися (див. іскра).

2. заст., жарт. Велика чарка. Будем пить з каганця та й чарочки до денця (Номис, 1864, № 11507).