ЗАТУЛА, и, ж. 1. розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають. Марія витопила піч. Закривши її затулою, спинила прання (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 322); Татари відкрили затулу й помітили Настю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141).

2. діал. Відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон.- Підніми, затулу, то воно затишніше буде од вітру (Сл. Гр.).