ДИШЛО, а, с. Те саме, що дишель. Незабаром рослі балагульські коні, розгойдуючи біля дишла масивний дзвоник, везли до Кракова пана підполковника (Стельмах, II, 1962, 256); - Голос великий [у гармати] та розум малий, а треба так, щоб як те дишло - куди повернеш, туди й вийшло (Панч, Іду, 1946, 32); - А в лобогрійці дишло поламане! (Вишня, І, 1956,379); * Образно. Поламане вже дишло прийдеться [Гітлеру] повертати на Берлін (Гонч., Вибр., 1959, 154).