ВЕРШОК, шка, ч. 1. Зменш. до верх 1, 5. Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (Коб., Вибр., 1949, 291); Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 455); Понадівали на підголені голови шапки козацькі з решетилівських смушків, то з червоними.., то з синіми вершками (Кв.-Осн., II, 1956, 19).

2. Те саме, що вершки.

3. заст. Міра довжини, що дорівнює 4,4 см і застосовувалася в Росії і на Україні до запровадження метричної системи мір. Павлик плив поряд, не здаючи жодного вершка (Донч., VI, 1957, 90); Черниш перепочивав, оглядаючи в той час скелю над собою і старанно вивчаючи її вершок за вершком (Гончар, І, 1954, 90).

@ Від горшка - два (три) вершка - про дитину або дорослу людину низького росту. - Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка - два вершка, - продовжував знущатися Маслюк (Багмут, Щасл. день.., 1951, 6).