БРИГАДИР, а, ч. 1. Керівник виробничої бригади. Сашкова мати. Марина Чайка, - найкращий бригадир у рибальській артілі (Донч., II, 1956, 367); Нас чотири трактористи з бригадиром на чолі, тільки сіли на машини - так і крешем по землі... (Тич., I, 1957, 172).

2. заст. У Росії XVIII ст. - військовий чин, середній між полковником і генералом. - А мій небіжчик дід, бригадир його царського величества ... (Н.-Лев., III, 1956, 345).