11 серпня 2019 року на 65-му році життя перестало битися серце доктора філологічних наук, професора Василя Вікторовича Лучика — відомого українського мовознавця, фахівця з української та інших слов’янських мов, визначного ономаста, багаторічного співробітника відділу слов’янських мов, завідувача кафедри загального і слов’янського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Василь Вікторович народився 20 жовтня 1954 р. в с. Михайлівка Кельменецького р-ну Чернівецької обл. Закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету (1980). Викладав у Полтавському державному педінституті ім. В. Г. Короленка. З 1984 р. працював у Кіровоградському державному педуніверситеті ім. В. Винниченка, з 1995 р. завідував кафедрою української мови, того самого року став доктором філологічних наук, 2001 р. Йому присвоєне звання професора. Від 2004 р. викладав у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», з 2007 р. – завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства цього закладу вищої освіти. Від 2008 р. працював у відділі слов’янських мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні (за сумісництвом).

Василь Вікторович Лучик увійшов до історії українського мовознавства як глибокий, наполегливий дослідник. Його ґрунтовні праці, присвячено проблемам українського та слов’янського глотогенезу, ономастики, етимології, словотвору. Серед двох сотень наукових публікацій професора В. В. Лучика — індивідуальні монографії «Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя» (1996) та «Іншомовні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя» (1999), «Словник мікрогідронімів України» (2004), «Етимологічний словник топонімів України» (2014), підручник «Вступ до слов’янської філології» (2008) та інші видання. Усі вони стали окрасою вітчизняної лінгвістики.

Колектив Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні висловлює глибокі співчуття рідним, друзям і колегам Небіжчика.

Без цієї доброї, порядної, високопрофесійної Людини нам усім буде важко.

 

Вічна Йому пам’ять!