АКАДЕМІЧНЕ МОВОЗНАВСТВО

ПІД ЗАГРОЗОЮ ЦІЛКОВИТОГО ЗНИЩЕННЯ!

 

Звернення працівників

Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України

 

Наука – найбільший вияв творчого генія, реальний показник рівня, на якій піднеслася сучасна цивілізація. Без знань людина спроможна існувати хіба що на первісних щаблях свого розвитку. А в ХХІ ст. держава, яка нехтує знання, ніколи не посяде провідних позицій – вона приречена вічно животіти в «почесному» клубі країн третього світу.

Остання доповідь ЮНЕСКО про світову науку «На шляху до 2030 року» («UNESCO Science Report, Towards 2030») констатує, що нині інвестиції в наукові досліди зростають швидше за саму економіку. Уряди багатьох країн розуміють, що найкращий спосіб стимулювати виробництво, завойовувати ринки збуту, вирішувати складні гуманітарні й екологічні проблеми – це віддати пріоритет освіті, науці, технологіям. Попри глобальну економічну кризу з 2007 по 2013 рік зростання видатків на науку збільшилися на 30,7%, обігнавши зростання світового ВВП (20%). Беручи приклад зі США, ЄС, Китаю, нарощують інвестиції в науку Бразилія, Індія, Туреччина, країни Південно-Східної Азії. Кожні п’ять років кількість учених на планеті збільшується на 20%. Ця тенденція, якщо вона збережеться, означатиме, що за життя кожного покоління кількість учених буде подвоюватися.

А що ж в Україні? Наші урядовці, декларуючи на словах «європейський вибір», відданість «європейським цінностям», прагнення «долучитися до сім’ї цивілізованих країн», на ділі чинять щось абсолютно протилежне, а саме: свідомо винищують вітчизняну науку.

Кабінет Міністрів за мовчазної згоди Верховної Ради щороку скорочує видатки на наукову й науково-технічну діяльність. У 2016 р. обсяги фінансування Національної академії наук України, яка є провідною науковою установою нашої держави, настільки мізерні, що не покривають видатків навіть за такими захищеними статтями, як зарплата й комунальні послуги. А що вже казати про технічне переоснащення, видання літератури, залучення талановитої молоді! Через дефіцит фонду оплати праці керівництво установ НАНУ змушене впроваджувати режим неповного робочого часу, скорочувати штат, відправляти працівників у відпустки без збереження зарплати.

Недалекоглядна політика Кабміну й Верховної Ради руйнує академічну науку, вбиває її кваліфікований кадровий потенціал. За останні 20 років чисельність НАНУ скоротилась удвічі. Сьогодні питома вага науковців у загальній кількості працездатного населення України втричі менша, ніж у країнах ЄС. У цьогорічному держбюджеті на розвиток науки виділено крихти – 0,2 % від ВВП (замість передбачених законодавством 1,7 %). Це найнижчий рівень за всі роки незалежності! Бюджет усієї НАНУ тепер дорівнює бюджету одного пересічного університету на Заході.

Замість виводити економіку з тіні, боротися з казнокрадством, шукати джерела нових інвестицій, Кабмін нав’язує академічному співтовариству непродумані, недолугі реформи, що загрожують катастрофічними наслідками – аж до цілковитої руйнації наукової галузі. Після запланованого на цей рік недофінансування реформа в науці виявиться взагалі непотрібною. Бо реформувати буде вже нічого!

Ми, співробітники Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, висловлюємо рішучий протест проти відверто антинаукової політики керівництва країни. При такому режимі фінансування наш Інститут – одна з найстаріших академічних установ України – може взагалі припинити існування. Під загрозою опинились абсолютно всі дослідницькі напрями, зокрема й ті, без яких увити цивілізовану країну просто неможливо.

Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні – провідний в Україні багатопрофільний центр лінгвістичних досліджень, засновано 1930 року. Наші співробітники розробляють теорію й методологію мовознав­ства, досліджують історію, структуру та функціонування різних мов світу. У центрі наших розвідок – зв’язки української мови з іншими індоєвропейськими мовами: слов’янськими, романськими, германськими, балтійськими. У жодній іншій науковій установі світу не провадять такого комплексного дослідження української мови.

Інститут підготував чимало фундаментальних праць, добре відомих в Україні та за її межами. Тлумачний «Словник української мови» в 11 томах, перекладні багатотомні українсько-російській та російсько-український словники, академічна п’ятитомна граматика – всі ці праці забезпечують функціонування української мови на рівні тих вимог, які висуває до неї сучасне суспільство. Учені Інституту довели, що своїми комунікативними можливостями українська мова не лише не поступається іншим слов’янським мовам, а й належить до найрозвиненіших літературних мов світу. Це стало однією з підстав надати їй 1989 р. державний статус.

Майже всі наукові праці Інституту є новаторськими, а деякі – навіть унікальними. Нині, наприклад, завершується видання фундаментального «Етимологічного словника української мови» в 7 т., який є найповнішим і найбільшим за обсягом серед етимологічних словників інших слов’янських мов. Його вихід – епохальна подія не лише в україністиці, а й у всьому слов’янському мовознавстві.

Надзвичайно актуальні сьогодні соціолінгвістичні розвідки, присвячені оптимальному плануванню мовних процесів. Наші монографії «Українська мова і мовне життя світу», «Мова і мовознавство в духовному житті суспільства», «Мовна свідомість: структура, типологія виховання», «Українська мова: сьогодення й історична перспектива» розробляють засади мовної політики, яка сприяла б зміцненню державних позицій української мови, розвитку мов національних меншин, що живуть на теренах України. Наші фахівці – авторитетні експерти у вирішенні найскладніших питань мовно-культурного розвитку держави.

Інститут плідно працює в галузі перекладної лексикографії, задовольняючи гостру потребу українців, орієнтованих на відкритість світові, у двомовних словниках. Ми підготували й видали академічні білорусько-український, болгарсько-український, чесько-український словники. Невдовзі побачать світ великі українсько-польський і сербсько-український словники.

Вагомий внесок у розвиток порівняльно-історичних та етимологічних студій – монографії «Спільна лексика германських і балтослов’янських мов», «Нариси з порівняльної семасіології германських, балтійських, слов’янських мов», «Індоєвропейська спадщина в лексиці слов’янських, балтійських, германських і романських мов», які гідно поціновані європейською і світовою мовознавчою спільнотою.

Наголосимо: таке широке коло завдань виконують лише 38 науковців, серед яких – досвідчені фахівці з більшості слов’янських мов, романських, германських, балтійських мов, кримськотатарської мови.

Згортання дослідницьких напрямів, знищення наукових шкіл, які складалися десятиліттями, неминуче призведе до утворення прогалин і білих плям у мовознавстві, а це автоматично відіб’ється на рівні мовної освіти в Україні.

Щоб зупинити подальшу руйнацію академічної науки й не довести ситуацію до точки неповернення, вимагаємо:

1. Переглянути Державний бюджет 2016 р. у частині фінансування НАНУ на рівні мінімальної сумарної потреби (з урахуванням інфляції). Задовольнити пропозиції Президії НАНУ, підтримані Комітетом ВР України з питань науки і освіти, щодо збільшення видатків Академії у 2016 р. на 725 млн. 43,2 тис. грн.

2. Передбачити кошти на розвиток інфраструктури НАНУ, провадження фундаментальних і прикладних досліджень, належну оплату праці науковців, з тим щоб довести її до рівня, визначеного ст. 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

3. Припинити практику так званої оптимізації академічних установ, яка є не чим іншим, як механічним скороченням кваліфікованих кадрів.

4. Покласти край суто паперовому підвищенню заробітної плати. Усі декларовані підвищення зарплат працівникам НАНУ повинні бути підкріплені реальними коштами!

5. Започаткувати державну політику, яка забезпечила б розвиток української науки відповідно до світових тенденцій і стала підґрунтям майбутнього економічного зростання нашої держави.

Якщо фінансування наукової галузі збережеться на нинішньому жалюгідному рівні, дуже скоро Україна перетвориться на інтелектуальну пустелю, а проголошення європейських перспектив з високих трибун звучатиме як глум над здоровим глуздом.

Наука потрібна всім і кожному. Уряд, який провадить антинаукову політику, врешті отримає країну невігласів. Керувати такою країною легше, але майбутнього в неї немає.

 

Колектив Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України

(ухвалено на зборах трудового колективу 25 лютого 2016 р.)

 

Голова зборів                 Г. В. Зимовець

Секретар                                А. Р. Дочу