Публікації

Шостий том словника містить слова на літери У–Я. У ньому подано етимологію і схарактеризовано стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у ХІХ–ХХ ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні. Цим томом завершується словникова частина видання. Сьомий том міститиме покажчики слів.

Білорусько-український словник / Г. П. Півторак, О. І. Скопненко; За ред. Г. П. Півторака. – К.: Довіра, 2006. – 723 с.
Словник укладено за диференційним принципом. Він містить загальновживану лексику сучасної білоруської літературної мови, а також найпоширеніші розмовні слова, архаїзми й діалектизми, що істотно відрізняються від українських відповідників, та найвідоміші білоруські фразеологізми.

Даниленко Л. І. Чеська мова: Підручник для студентів вищ. навч. закл. – 2-ге вид. – К.: Довіра, 2007. – 543 с.
У підручнику системно викладено основи фонетики, морфології і синтаксису сучасної чеської мови з позицій комунікативного підходу та з урахуванням особливостей рідномовного оточення. Курс складається з фонетико-орфографічної (10 уроків) і граматичної частин (36 уроків), розрахованих на початковий і середній рівні навчання (близько 450 годин). Уроки містять фонетичні, орфографічні, лексико-граматичні і мовленнєві вправи, основний і додаткові художні та суспільно-публіцистичні тексти, чесько-український словник. Засвоєння курсу допоможе сформувати мовні, мовленнєві та лінгвокраїнознавчі вміння студентів.

Григорій Петрович Півторак: Біобібліографія до 75-річчя / НАН Украї­ни. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Упорядник П. О. Селігей. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. – 128 с.; порт., ілюстр. (Біобібліографія вчених України).
Висвітлено біографію та науковий доробок визначного українського мовознавця академіка НАН України, доктора філологічних наук, професора Григорія Петровича Півторака. Відображено головні етапи його життєвого шляху, схарактеризовано основні здобутки вченого в різних галузях філології, викладено його концепцію походження східнослов’янських мов.

Українсько-польський розмовник / Уклад.: В. М. Русанівський, Л. І. Ніколаєнко, В. І. Даниленко, В. Є. Федонюк. – К.; Ірпінь: Перун, 2011. – 336 с.
«Українсько-польський розмовник» виходить друком у зв’язку з пожвавленням культурно-економічних зв’язків між Україною та Польщею. До кожної розмовної теми підібрано тексти-діалоги, словничок та реєстр типових зворотів. Представлені в кінці розмовника зразки ділових паперів стануть у пригоді при написанні офіційних листів, заяв, анкет тощо.

Скляренко В. Г. Русь і варяги: Історико-етимологічне дослідження. – К.: Довіра, 2006. – 116 с.
У монографії викладено нову концепцію походження назв Русь і варяги. Заперечується скандинавське походження цих назв і обґрунтовується положення, що обидві назви виникли в середовищі прибалтійських слов’ян. Уважно розглянуто докази на користь норманської (скандинавської) теорії походження назви Русь: свідчення Бертинської хроніки від 839 р.; розповідь Ліудпранда, єпископа Кремонського; розповідь Іоанна Диякона про похід норманів близько 865 р. на Візантію...

Скляренко В. Г. Історія українського наголосу: Іменник. – К.: Наук. думка, 2006. – 711 с.
У монографії розглянуто історію акцентуації іменників української мови від пізньопраслов’янського періоду до нашого часу і встановлено основні тенденції в їх наголошенні. Широко використано матеріали з українських акцентованих пам’яток XVI–XVIII століть і словників української мови XIX–XX століть, з української класичної поезії і з діалектологічних праць, залучено свідчення російської, білоруської та інших слов’янських мов.

Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Гол. ред. О. С. Мельничук. – Т. 5: Р–Т. – К.: Наук. думка, 2006. – 704 с.
П’ятий том словника містить слова на літери Р–Т. У ньому подано етимологію й схарактеризовано стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.

Півторак Г. П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи та правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». – 2-ге вид., доп. – К.: Арістей, 2004. – 180 с.
У книзі на основі найновіших досягнень історичних та філологічних наук розглянуто походження східнослов’янських народів та їхніх мов. Популярно розповідається про найдавніших мешканців на території сучасної України, Білорусі та Європейської Росії, про походження слов’ян, східнослов’янські союзи племен, визначається етнічна належність Київської Русі. Доводиться необґрунтованість доктрини про давньоруську народність і першу руську державу як «спільну колиску» українців, росіян та білорусів.

Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Гол. ред. О. С. Мельничук. – Т. 4: Н–П. – К.: Наук. думка, 2003. – 654 с.
Четвертий том словника містить слова на літери Н–П. У ньому подано етимологію й схарактеризовано стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.