Публікації

Півторак Г. П. Історична правда проти імперської облуди. — К.: ТОВ «Арт прінт студія», 2018. — 148 с.

У книжці йдеться про фальсифікацію царськими і радянськими істориками правдивої історії українців і росіян. На основі достовірних фактів і документально засвідчених подій популярно подаються відомості про Київську Русь як ранню українську державу та її спадщину; простежуються основні етапи й особливості формування українців, білорусів та росіян як окремих народів та їхніх мов, висвітлюються ментальні відмінності українців від росіян...

Монографія є цілісним дослідженням конфліктного дискурсу на матеріалі української художньої прози ХХ — початку ХХІ ст. Виявлено природу й типологію мовленнєвих конфліктів, а також визначено фактори, що зумовлюють зародження, розвиток і вирішення конфліктної ситуації на різних етапах діалогу. Висвітлено структурні, процесуальні та квалітативні ознаки конфліктної протидії. Виділено сценарії спілкування в конфлікті, а також спеціалізовані й неспеціалізовані вербальні засоби вираження агресії. Описано типи мовних особистостей, причини та зовнішні прояви емоцій і почуттів учасників конфліктного дискурсу; виявлено способи концептуалізації у свідомості носіїв української мови негативних емоцій.

Ярмак В. І. Семантика і прагматика темпоральності у сербському літературно-художньому дискурсі: Структурні, стилістичні та компаративні аспекти. — К.: Освіта України, 2018. — 484 с.

У монографії на матеріалі діахронічної вертикалі сербського літературного дискурсу (друга половина ХІХ — початок ХХІ ст.) по-новому висвітлено різні в семантичному й структурному плані граматичні дієслівні та інші засоби позначення минулого часу.

Скляренко В. Г. Дослідження з етимології та історичної лексикології української мови. — К.: Наук. думка, 2017. — 660 с.

Книга містить праці, присвячені питанням етимології та історичної лексикології української мови. У першому розділі викладено нову концепцію походження назв Русь і варяги. Заперечується скандинавське походження цих назв і обґрунтовується положення, що обидві назви виникли в середовищі прибалтійських слов’ян. У другому розділі розглянуто пи¬тання про «руські письмена» в Житії Костянтина Філософа.

Даниленко Л. І. Культурна пам’ять слова. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. — 224 с.
Книга є посібником для студентів, які вивчають чеську мову. В її назві віддзеркалено ідею, що пов’язує семантику, етимологію слова з матеріальною і духовною культурою народу. В основі посібника — лінгвокультурологічний словник, який налічує понад 400 розгорнутих словникових статей. Уміщено також практичні завдання й тести.

Скляренко В. Г. Історія українського наголосу. Дієслово. — К.: Наук. думка, 2017. — 660 с.
У монографії розглядається історія акцентуації дієслів української мови від пізньопраслов’янського періоду до нашого часу і встановлюються основні тенденції в їхньому наголошуванні. Широко використано свідчення українських акцентованих пам’яток кінця XVI — початку XVIII ст., українських говорів, словників української мови XIX‒XX ст.

Це видання зацікавить кожного, хто пише або читає наукову літературу. Що таке читабельний науковий твір? Чи потрібно вченому бути хорошим стилістом? Як краще розповісти про своє дослідження? Як можна писати, а як ні? Відповіді на ці запитання містить пропонована книжка. Ви дізнаєтеся, що таке «науковий жаргон», чому він перешкоджає розвитку науки, чим відрізняється від комунікативно досконалих текстів. Докладно йдеться про різноманітні стильові засоби, завдяки яким писемне мовлення стає змістовним, виразним, цікавим і переконливим.

Півторак Г. П. Історико-лінгвістична славістика: Вибрані праці (До 80-річчя від дня народження та 50-річчя наукової діяльності). – К.: Наукова думка, 2015.
Збірник містить найважливіші наукові праці академіка НАН України Г. П. Півторака різних років – деякі монографічні дослідження та окремі статті з етно- і глотогенезу східних слов’ян, загальнославістичної проблематики, історії української мови, діалектології, білорусистики тощо, опубліковані окремими виданнями, а також у збірниках матеріалів міжнародних конгресів та конференцій і в науковій періодиці.

Селігей П. О. Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові. – К.: Академперіодика, 2014. – 324 с.
Це перший у світовій лексикографії спеціальний етимологічний словник су¬фіксів. На основі здобутків сучасного порівняльно-історичного мовознав¬ства висвітлено походження запозичених суфіксів і суфіксоїдів (зокрема, кінцевих терміноелементів) української мови. Словникова стаття містить тлумачення реєстрової одиниці, приклади її вживання, відповідники в інших слов’янських мовах, далі простежено історію та шляхи її запозичання, вказано етимон, час першої писемної фіксації або словотвірну модель у мові-джерелі, наведено етимологічні паралелі з інших індоєвропейських мов та реконструйовану праформу.

Мірошниченко І. М. Фразеосемантичне поле «працьовитість / неробство» в польській мові. – К.: Наук. думка, 2014. – 248 с.
У монографії досліджено ієрархічну структуру фразеосемантичного поля «працьовитість / неробство». Змодельовано фразеосемантичні мікрополя, встановлено їхні ядерні та периферійні зони. Проаналізовано системні зв’язки у межах фразеосемантичного поля «працьовитість / неробство» – варіантність, синонімію, антонімію, полісемію. Розкрито внутрішню форму фразеологізмів досліджуваних тематичних груп і простежено її зв’язок з етнокультурними факторами. Здійснено спробу уточнити етимологію окремих фразеологізмів.