Публікації

Селігей П. О. Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові. – К.: Академперіодика, 2014. – 324 с.
Це перший у світовій лексикографії спеціальний етимологічний словник су¬фіксів. На основі здобутків сучасного порівняльно-історичного мовознав¬ства висвітлено походження запозичених суфіксів і суфіксоїдів (зокрема, кінцевих терміноелементів) української мови. Словникова стаття містить тлумачення реєстрової одиниці, приклади її вживання, відповідники в інших слов’янських мовах, далі простежено історію та шляхи її запозичання, вказано етимон, час першої писемної фіксації або словотвірну модель у мові-джерелі, наведено етимологічні паралелі з інших індоєвропейських мов та реконструйовану праформу.

Мірошниченко І. М. Фразеосемантичне поле «працьовитість / неробство» в польській мові. – К.: Наук. думка, 2014. – 248 с.
У монографії досліджено ієрархічну структуру фразеосемантичного поля «працьовитість / неробство». Змодельовано фразеосемантичні мікрополя, встановлено їхні ядерні та периферійні зони. Проаналізовано системні зв’язки у межах фразеосемантичного поля «працьовитість / неробство» – варіантність, синонімію, антонімію, полісемію. Розкрито внутрішню форму фразеологізмів досліджуваних тематичних груп і простежено її зв’язок з етнокультурними факторами. Здійснено спробу уточнити етимологію окремих фразеологізмів.

Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України. – К.: Академія, 2014. – 544 с.
У словнику, що містить понад 2600 етимологічних статей, пояснено походження близько 3700 сучасних та історичних топонімів, які називають або називали раніше найвідоміші географічні об’єкти України: міста, селища міського типу, річки, озера, болота, гори, печери, ліси, заповідники, фізико-географічні та історико-етнографічні території тощо.

Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи. – К.: Віпол, 2014. – 280 с.
У книзі на основі найновіших досягнень історичних та філологічних наук популярно розказано про найдавніших мешканців на території сучасної України, про походження слов’ян і витоки українського етносу; спростовано доктрину про «давньоруську народність» і «спільну колиску» українців, росіян та білорусів, простежено основні етапи й особливості формування цих народів та їхніх мов, розкрито терміни «Русь», «Росія», «Великоросія», «Малоросія», висвітлено походження назви «Україна».

Акцентологія. Етимологія. Семантика: До 75-річчя академіка НАН України В. Г. Скляренка. – К.: Наукова думка, 2012. – 775 с.
Збірник містить статті провідних українських та зарубіжних мовознавців, присвячені питанням слов’янської акцентології, етимології (і не тільки слов’янської), лексикології, фразеології і семантики. Значну увагу приділено також проблемам історії української та інших слов’янських мчи, фонетики і граматики української мови, загального мовознавства.

Даниленко Л. І. Чеська мова: Підручник для студентів вишів / За ред. В. М. Русанівського. – 3-є вид. – К.: Довіра, 2012. – 543 с.
Підручник є базовою навчальною книгою, в якій системно викладено основи фонетики, морфології та синтаксису чеської мови в зіставленні з українською з позицій комунікативного підходу і з урахуванням особливостей рідномовного оточення. Курс складається з фонетико-орфографічної (10 уроків) і граматичної (36 уроків) частин, розрахованих на початковий і середній рівні навчання (близько 450 годин).

Українсько-чеські паралелі в текстах і ситуаціях: Розмовник / Й. Ф. Андерш, Л. І. Даниленко, О. Л. Паламарчук та ін. – 3-є вид., допов. – К.: Довіра, 2012. – 477 с.
Перший у лексикографічній практиці розмовник «Українсько-чеські паралелі в текстах і ситуаціях» включає значну частину словникового складу української та чеської мов, варіанти ведення діалогу, словнички й типові вирази. У книзі вміщено зразки ділової, приватної та службової кореспонденції, найуживаніші чеські прислів’я та приказки. Розмовник призначений як посібник для студентів, викладачів і туристів, для усіх, хто цікавиться чеською мовою і бажає розширити свій словниковий запас та розвинути навички усного мовлення.

У книзі запропоновано визначення й окреслено структуру поняття «мовна свідомість». З’ясовано її роль як чинника мовної поведінки, запоруки мовної стійкості та мовного порядку в державі. На основі ціннісного критерію розроблено типологію рівнів мовної свідомості. Розглянуто засади, методи, канали й основний зміст мовного виховання громадян України. Наголошено, що з огляду на глобалізацію піднесення мовної свідомості стає нині конче важливим і що майбутнє суспільство знань створює для цього найсприятливіші можливості.

Шостий том словника містить слова на літери У–Я. У ньому подано етимологію і схарактеризовано стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у ХІХ–ХХ ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні. Цим томом завершується словникова частина видання. Сьомий том міститиме покажчики слів.

Білорусько-український словник / Г. П. Півторак, О. І. Скопненко; За ред. Г. П. Півторака. – К.: Довіра, 2006. – 723 с.
Словник укладено за диференційним принципом. Він містить загальновживану лексику сучасної білоруської літературної мови, а також найпоширеніші розмовні слова, архаїзми й діалектизми, що істотно відрізняються від українських відповідників, та найвідоміші білоруські фразеологізми.