Євген Костянтинович Тимченко
Євген Костянтинович Тимченко (27. Х 1866, Полтава – 22. V 1948, Київ) – відомий український мовознавець, літературознавець і перекладач. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1910). Викладав російську мову в середніх навчальних закладах та Вищих жіночих курсах, магістр російської мови та словесності. Працював у редакції часопису «Киевская старина». З 1914 р. після захисту дисертації – доцент Варшавського університету, професор (1915). 1916 р. евакуювався до Ростова, де організував товариство «Просвіта». Від нього 1918 р. був делегований до Центральної Ради. Брав участь у заснуванні Української академії наук. Член-кореспондент АН СРСР (1929). У 1918–1932 рр. – професор Київського університету. У 1919–1930 рр. – голова Комісії для складання історичного словника української мови ВУАН, був також заступником голови соціально-економічного відділу Інституту української наукової мови ВУАН. Член Комісії для впорядкування українського правопису при Наркомосі України (1925–1928). Автор багатьох праць із фонетики, граматики, лексики, лексикографії, діалектології та історії української мови. У 1930–1933 рр. – співробітник відділу історії української мови Інституту мовознавства ВУАН. Звільнений за «участь у контрреволюційній діяльності СВУ». Безпідставно заарештований 1938 р. Належність до контрреволюційної організації заперечив, але визнав свої «націоналістичні» погляди. 1939 р. засуджений на 5 років заслання до Красноярського краю. 1943 р. повернувся до Києва, з 1944 р. – старший науковий співробітник Інституту мовознавства АН УРСР.
ПРАЦІ
Монографії
- «Причинки до української діалектології» (К., 1908).
- «Льокатив в українській мові» (К., 1925).
- «Номінатив і датив в українській мові» (К., 1925).
- «Вокатив і інструменталь в українській мові» (К, 1926).
- «Акузатив в українській мові» (К., 1928).
Словники
- «Русско-малороссийский словарь» (У 2-х т.; К., 1897–1899).
- «Історичний словник українського язика» (Т. 1–2; Х.–К., 1930–1932; перевидано 1985; редактор).
- «Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV–XVIII ст.» (У 2 кн.; К., 2002).
Підручники
- «Українська граматика» (К., 1907; 2-е вид. 1918).
- «Курс історії українського язика. Вступ і фонетика» (К., 1927; 2-е вид. 1930).
Статті
- Рід в українській мові // Збірник історично-філологічного відділу ВУАН. – № 76-б, ч. 2. – 1928. – С. 125–138;
- Пам’яті Бориса Михайловича Ляпунова // Наукові записки Інституту мовознавства АН УРСР. – Т. 2–3. – 1946. – С. 242–248;
- Одна діалектна особливість вживання морфеми -ся // Наукові записки Інституту мовознавства АН УРСР. – Т. 6. – 1948. – С. 74–75;
Література
- Життєпис Є. К. Тимченка (складений ним самим) // Записки Історично-філологічного відділу УАН. – 1919. – Кн. 1. – С. ХСІІ–ХСІІІ.
- Булаховський Л. А. Євген Костянтинович Тимченко // Наукові записки Інституту мовознавства АН УРСР. – Т. 6. – 1948. – С. 127–130.
- Жовтобрюх М. А. Є. К. Тимченко як дослідник української мови // Українська мова і література в школі. – 1966. – № 10. – С. 8–24.
- Тимченко Евгений Константинович // Булахов М. Г. Восточно¬славянские языковеды: Библиогр. словарь – Т. 3. – Минск, 1978. – С. 228–230.
- Жовтобрюх М. А. Євген Костянтинович Тимченко – вчений і педагог // Мовознавство. – 1991. – № 5. – С. 63–69.
- Кровицька О. В. Лексикографічна спадщина Є. Тимченка // Українська мова. – 2007. – № 1. – С. 74–81.
- Євген Тимченко – вчений і громадський діяч; Наукова спадщина Є. Тимченка як джерело мовознавчих досліджень [Добірки статей] // Українська історична та діалектна лексика. – Львів, 1996. – Вип. 3. – С. 4–188.
