Михайло Андрійович Жовтобрюх (17. ХІ 1905, с. Ручки, тепер Гадяцького р-ну Полтавської обл. – 16. ХІІ 1995, Київ) – відомий мовознавець, фахівець із фонетики, граматики й історії української мови. Доктор філол. наук (1964), професор (1965). Після закінчення Дніпропетровського інституту народної освіти (1929), викладав у Запорізькому педінституті. У 1937–1941 і 1944–1948 рр. – доцент Київського педінституту. Згодом завідував мовознавчими кафедрами в педінститутах Тюмені, Бухари та Черкас. У 1959–1982 рр. – завідувач відділу теорії української літературної мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. Водночас (у 1960–1985 рр.) – професор Київського педінституту ім. О. М. Горького. Автор численних праць із проблем сучасної української мови (фонетика, словотвір, морфологія, синтаксис), історії української мови й українського мовознавства, стилістики, культури мови, соціолінгвістики, порівняльної граматики східнослов’янських мов, діалектології російської мови. Розкрив роль періодичної преси у становленні української літературної мови та її норм. Дав вичерпний діахронічний опис звукової системи української мови у єдності її фонетичного та фонематичного аспектів. Ініціатор і організатор написання академічної праці «Сучасна українська літературна мови» (у 5 кн., 1969–1973). Автор підручників для вищої школи, в яких відображував останні досягнення науково-теоретичної думки. Лауреат премії ім. І. Франка (1985).

 

Монографії

 

Словники

 

Підручники

 

Література

Степаненко М. І. «Наукова спадщина мовознавця Михайла Жовтобрюха» (2007).