Зіновія Тарасівна Франко
Зіновія Тарасівна Франко (31. Х 1925, Львів – 17. ХІ 1991, Київ) – відомий мовознавець, літературознавець, публіцист, громадська діячка. Онука І. Я. Франка. Закінчила Львівський державний університет ім. І. Я. Франка (1949). Навчалася в аспірантурі Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні (1948–1953). Кандидатську дисертацію захистила 1954 р. З 1953 р. – молодший, з 1956 р. – старший науковий співробітник Інституту. У 1969 р. за політичні погляди, участь у правозахисному русі та редагування праці І. М. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» звільнена з роботи. 1972 р. поновлена на посаді старшого наукового співробітника, на якій працювала до виходу на пенсію в 1987 р. Авторка понад 250 наукових, науково-популярних і публіцистичних праць з історії української літературної мови (зокрема її західноукраїнського варіанта), стилістики, ономастики, соціолінгвістики. Упорядниця й редакторка збірок творів І. Я. Франка, видань про його життя та діяльність. Усе своє життя була не просто франкознавцем, а частиною того родинного вогнища, яке в складних суспільних умовах зберігало національну культуру, мову, віру в неминуче відродження України та її духовності.
ПРАЦІ
Монографії
- «Курс історії української мови» (співавторка; т. 1–2; 1958–1961).
- «Мовознавство на Україні за п’ятдесят років» (співавторка; 1967).
- «Граматична будова українських гідронімів» (1979).
- «Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках» (співавторка; 1981).
Брошури
- «Мова про мову» (1978).
- «Увінчаний шаною» (1981).
- «Слово мов криця» (1990).
- «Хто ми? Звідки родом?» (1990).
Статті
- Засоби мовної майстерності лірики Т. Шевченка періоду заслання // Джерела мовної майстерності Т. Г. Шевченка. – К., 1964. – С. 76–98.
- Лексичні засоби стилістики // Українська мова і література в школі. – 1966. – № 1. – С. 24–28.
- Стилі усного мовлення // Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. – К., 1965. – С. 165–190.
- Образність в українському усному мовленні // Українське усне літературне мовлення. – К., 1967. – С. 68–76.
- У спектрі засобів майстерності філософських поем Каменяра // Українське літературознавство: Іван Франко. Статті і матеріали. – Л., 1969. – Вип. 7. – С. 91–98.
- Ономастика в мові творів Івана Франка // Мовознавство. – 1975. – № 2. – С. 55–66.
- Системно-ареальна характеристика гідронімів України // Мовознавство. – 1978. – № 5. – С. 41–47.
- Відбиття діалектних рис в українській гідронімії // Структура українських говорів. – К., 1982. – С. 192–199.
- Мова інтимної лірики І. Франка // Мовознавство. – 1985. – № 5. – С. 30–36.
- Франко як мовознавець // Мовознавство. – 1986. – № 4. – С. 33–41.
- Боротьба за українську мову в дожовтневий період // Мовознавство. – 1990. – № 6. – С. 11–16.
- Функціонування української мови в радянський період // Мовознавство. – 1991. – № 1. – С. 3–9.
Література
- Зіновія Тарасівна Франко [Некролог] // Мовознавство. – 1992. – № 1. – С. 80.
- «Зеновія Франко (1925–1991): Статті. Спогади. Матеріали» (2003).
