ШАНЬКА, и, ж., діал. 1. Торбинка. На галявину виходить один із хлопців в чоботях, в кобеняці. Через плече - шанька (Вас., III, 1960, 111); Дівчина зітхнула і мовчки скорилася. До сідла її коня приторочено шаньки з харчами (Ле, Наливайко, 1957, 301).

2. Торбина для годівлі коней в дорозі. Павло, повісивши на конячі морди шаньки з вівсом, підійшов до гурту односельчан (Тют., Вир, 1964, 293); - На, на,- приказував Швачка, надіваючи шаньку коню на голову.- Попоїси трохи, та рушимо додому (Кос., Новели, 1962, 95).