ІДЕАЛІЗМ, у, ч. 1. Реакційний, антинауковий напрям у філософії, який на противагу матеріалізмові хибно вважає ідею, дух, свідомість первісним, а природу, буття, матерію - вторинним. Діалектичному матеріалізмові протистоять метафізика та ідеалізм (Деклар. наради.., 1957, 14); Боротьба матеріалізму та ідеалізму відбувається також у галузі історії, політичної економії, юриспруденції та інших суспільних наук (Ком. Укр., 10, 1966, 36).

2. Схильність безкорисливо служити будь-якій справі, відданість високим моральним ідеалам. «Рай і Поступ» мені дуже сподобався,- факти все відомі, але зложені докупи зручно і стисло і освічені ідеєю, яка запевне.. «просвітителям народа» здається новою, тим просвітителям, що хотять житіями святих підіймати ідеалізм (Л. Укр., V, 1956, 149).

3. Схильність до ідеалізації дійсності. Чи не є це антимарксистське перебільшування значення окремих осіб, інтелігентський ідеалізм? (Еллан, II, 1958, 277).