ШОКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Ставити когось у незручне становище, викликати почуття зніяковіння, збентеження недотриманням загальноприйнятих норм поведінки. Іван говорив нерівно, ..висновки робив безапеляційні, шокуючи слухачів (Кол., Терен.., 1959, 99); Олену шокує самовпевнений, безапеляційний тон Оксани (Вільде, III, 1968, 302); - Кажуть, вам у нього не сподобалося? - Розкіш шокувала її,- поспішила відповісти за подругу Фанні (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 161).