ШАЛЬ1, ж. і заст. я, ч. 1. Велика в'язана чи ткана хустка (перев. шерстяна, рідше шовкова). - Купи собі, мамуню, шаль. - Мені не треба тії шалі.- Не завдавай же серцю жалю! Купи, голубко! (Шевч., II, 1963, 244); Бабуня вкрила її своїм великим чорним шалем і повела додому (Л. Укр., III, 1952, 645); Северин підскочив до скрині, брязнув прикладом по замку і став викидати на середину хати Оленине добро: спідниці, білі кашемірові шалі, чоботи (Тют., Вир, 1964, 421); Золотиста шовкова шаль спадала їй на плечі (Десняк, Десну.., 1949, 329); *Образно. Так тихо вгорі наді мною... Небесний заснув океан. Од шалі зорі голубої на луках прослався туман (Сос., Солов. далі, 1957, 17); *У порівн. На березу жовтолистую Сніг нависнув, наче шаль... (Крим,, Вибр., 1965, 118).

Комір шаллю - те саме, що Шалевий комір (див. шалевий).

2. заст. Тонка перев. шерстяна тканина саржевого плетива.

Турецька шаль див. турецький.


ШАЛЬ2, і, ж., діал. Дрібниця (див. дрібниця 1). Якби не пісок, то б шаль довезти дуба (Сл. Гр.).