ЦНОТА, и, ж. 1. Доброчесність, чеснота. Цнота й покора не має місця у панського двора (Номис, 1864, № 1313); [Калеб:] Ся душа в гріхах ще, може, не зовсім погрузла, ще, може, є в ній хоч єдина цнота (Л. Укр., III, 1952, 80); Ми вирішили берегти чистоту нашого життя і не блазнитися. Ми гадали, що цнота і моральна чистота - необхідні супутники справжнього служіння мистецтву (Думки про театр, 1955, 115).

2. Невинність, непорочність. Немає хижацтва в моїм почутті. Немає в йому і болота, Його не цурались би навіть святі, Сама не цуралась би цнота (Дн. Чайка, Тв., 1960, 302); Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 456).

&9671; Загубити цноту - втратити невинність. - Нецілованою прикидаєшся? - Тимко тихо, але злорадно засміявся.- А цноту, мабуть, ще пастушкою загубила? (Тют., Вир, 1964, 38).