ТРАВНЕВИЙ, а, е. 1. Прикм. до травень; // Який відбувся, трапився у травні. Догоряють промені останні у багрових одблисках заграв. Милий дівчини в травневому повстанні З барикади в ворога стріляв (Дмит., Вірші.., 1949, 180); // Який буває в травні; весняний, теплий. О, як цвіте оця земля травнева, Ця батьківщина людської весни! (Бажан, Вибр., 1940, 94); [Ліда:] Травнева ніч і яблуні... Сп'яніти можна... (Корн., І, 1955, 98); Травнева гроза; Травневий дощ.

2. розм. Те саме, що першотравневий 2. Ото був день, єдиний день святковий, Коли на сонці він [вишитий узір] запломенів, Осяяний, співучий, пурпуровий, Немов маленький стяг травневих днів (Бажан, Роки, 1957, 251); Травневе свято.