ТОМЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до томити 1, 2. По довгій хвилині томлячої мовчанки дівчина нарешті промовила дзвінким, енергійним голосом: - Де мій батько? (Фр., VI, 1951, 163); Якась томляча туга загніздилася мені в серці (Коб., І, 1956, 149).