ТИХЕСЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до тихий. Од заходу потягло тихесеньким, свіжішим вітрецем (Н.-Лев., 1, 1956, 457); Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас... (Л. Укр., 1, 1951, 49); Морозець легенький, Тихесенький сніг (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 37).