ТИННЯ, я, с. Збірн. до тин. Наліталося по світі, Натомилось павутиння - Почіплялося на вітті, Пообсновувало тиння... (Вирган, В розп. літа, 1959, 115); В повітрі вже тепліло. Навкруги Вода сліпила очі, а під тинню Вже стежка протряхала (Мисик, Біля криниці, 1967, 120).