ТЕРПЛЯЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. терплячий 1. Стриманість Олега здавалась терплячістю, мовчазність - невдоволенням і затамованим гнівом (Голов., Тополя.., 1965, 143); Хвороба привчила її до терплячості (М. Ол., Леся, 1960, 100); [Орест:] Що ж, навчитесь іще [малювати]. Ви ж не так уже давно почали. [Любов (махає рукою):] Шкода, на се треба хронічної терплячості - не моєї (Л. Укр., II, 1951, 10).