СОРОМІЦЬКИЙ, а, е. 1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. Цілими днями по вулицях хрипло кричав п'яний народ, співав сороміцькі пісні, лаявсь, заводив бійки (Коцюб., II, 1955, 365); Знов залунала сороміцька лайка, ляпаси (Тулуб, В степу.., 1964, 185); Сміялася [Векла] і говорила їй стиха сороміцькі слова, аж Марія почервоніла (Головко, II, 1957, 149); Сороміцькі картинки.

2. Який виражає чию-небудь безсоромність. Хлопець зніяковів ще більше, аніж від прилипань [залицянь] молодички з сороміцькими очима (Загреб., Диво, 1968, 168).