Тлумачний словник української мови
СОБАКІВНИЦТВО, а, с. 1. Галузь тваринництва, яка займається розведенням собак і поліпшенням їх порід. Багато уваги собаківництву надавали інки (Знання.., 7, 1970, 28); Колгоспні пастухи одержать з першої на Україні школи пастушого собаківництва хороших помічників (Веч. Київ, 23.I 1958, 3).
2. Окреме господарство для розведення собак.