СНІДАТИ, аю, аєш, недок., неперех. і розм. перех. Їсти вранці, з'їдати сніданок. - Ну, снідайте ж, поки овець позгонять. А я тим часом умиюся та зберуся, та й рушимо! (Мирний, І, 1949, 149); Ранок. Віктор з Людмилою снідають (Головко, І, 1957, 459); // чим. Їсти що-небудь уранці на сніданок. В холодку, під крислатими горіхами.., снідають [робітники], чим хто має (Коцюб., І, 1955, 210); Вітчим з синами сиділи за столом і снідали сухим хлібом з часником (Л. Укр., III, 1952, 562).

Варити (зварити, наварити і т. ін.) снідати - готувати страви на сніданок. - Буди Гаврила і Тимка. Бики у дворі ждуть. - Куди ж це? - заклопоталася стара. - Я ще й снідати не зварила (Тют., Вир, 1964, 89); От мати наварила йому снідати. Принесла до берега та й кличе: - Івасику-Телесику, приплинь-бо сюди (Тич., І, 1957, 151); Давати (дати, подавати, подати і т. ін.) снідати - подавати страви на сніданок. Нічого пану хорунженку робити! Звелів снідати подати (Кв.-Осн., II, 1956, 207); Коли Олена подала снідати і запитала його, як спалося, Дорош, посміхаючись, сказав, що спалося добре (Тют., Вир, 1964, 108).

@ [Ніби (як, наче і т. ін.)] не снідав хто - мало сили в кого-небудь; хтось млявий, довго, повільно робить щось. - Отут кладімо [колесо]! - виводячи хлопця з заціпенілості, вказує Тоня місце на межівнику [межнику].. - Та жвавіш повертайсь! Не снідав, чи що? (Гончар, Тронка, 1963, 34).