РУШНИЦЯ, і, ж. Вогнепальна ручна зброя. Настя хапає рушницю й стріляє (Н.-Лев., II, 1956, 434); Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (Донч., II, 1956, 43).

Поставити гвинтівку (рушницю і т. ін.) на бойовий звід див. поставити1.

^ Мисливська рушниця - вогнепальна зброя для полювання. Це була хороша мисливська рушниця, традиційний подарунок тестя майбутньому зятеві в день заручин (Тулуб, В степу.., 1964, 381); Протитанкова рушниця, військ.- важка вогнепальна зброя для боротьби з танками противника. Варвара перетягла через окоп довгу важку протитанкову рушницю (Перв., Дикий мед, 1963, 245).

@ Ставити (поставити) під рушницю, військ., дорев.- з метою покарання примушувати стояти якийсь час у повному озброєнні й спорядженні; Ставити (поставити, зіставити і т. ін.) рушниці в козла (в козли) див. козла; Стояти під рушницею, військ., дорев.- бути у повній бойовій готовності.