РОЗПОЧИНАТИ, аю, аєш, недок., РОЗПОЧАТИ, чну, чнеш, док., перех. 1. також з інфін. Приступати до виконання, здійснення чого-небудь. Князь.. звелів розпочинати угощення (Хотк., І, 1966, 114); Данилко.. хутенько наздоганяв хлопців і розпочинав жорстоку баталію (Ю. Янов., II, 1958, 185); За соловейком розпочинали пісню партизани (Збан., Крил. гонець, 1953, 43); Вже й вечерю розпочали готувати (Н.-Лев., VI, 1966, 351); Вранці розпочнемо слідство (Тют., Вир, 1964, 189); Розпочав наступ полк Тарасенка (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 433).

Мову розпочати див. мова; Розпочинати (розпочати) роботу - починати працювати, щось виконувати. Микола Бажан розпочав роботу над перекладом безсмертної поеми Шота Руставелі (Тич., III, 1957, 64); Розпочинати (розпочати) справу (діло) - починати розглядання якої-небудь справи в адміністративному чи судовому порядку. - Зваж сама, чи варто розпочинати се діло, а коли варто, то напиши мені, які умови звичайно бувають між автором і антрепренером (Л. Укр., V, 1956, 204).

2. чим, з чого. Чим-небудь починати, започатковувати щось. Український народ ділами своїх воїнів розпочинав нову книгу своєї слави (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 103); Прикидали [селяни] в думках.., з якого діла розпочинати своє трудне життя на великому згарищі війни (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137); Свою роботу в полку Шрам розпочав з навчання (Собко, Вогонь.., 1947, 115).