РОЗОРИТЕЛЬ, я, ч., розм. Той, хто розоряє або розорив кого-, що-небудь. Він в неї і дурний, і божевільний, і розоритель, і.. через нього вона з дітьми у старці піде (Кв.-Осн., II, 1956, 135); - Та не розоритель ти?! Ну, що я тепер скажу їм?.. (Мик., Кадильниця, 1959, 46).