ПІТНИЙ, а, е. 1. Укритий потом; спітнілий. Пахло.. брудними й пітними ногами в драних панчішках... (Головко, І, 1957, 56); Ще раз ударив грім, іще раз насторожено запряли вухами пітні коні (Стельмах, II, 1962, 267); // Просякнутий потом. Ніяковість палила Анатолієві щоки. М'яв у кишені пітну двадцятьп'ятку, не знаючи, як віддати її (Мушк., Серце.., 1962, 279).

2. Вкритий краплями осілої пари; запітнілий. Пітні шибки; // Вологий, сирий (про землю). Коли він вийшов у сад і глибоко вдихнув солодко теплі пахощі пітної землі, його розчулення відразу зникло (Горький, Діло Артам., перекл. Варкентін, 1950, 60).