ПІДБУРЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підбурювати. - Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку (Сміл., Сад, 1952, 187); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! Артем лютий і сам без підбурювання кипів серцем ударити Павлушу (Головко, ІІ, 1957, 247).