ПРИДУМАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до придумати. Хіба іноді іграшка яка, придумана ним, зведе братів докупи (Мирний, IV, 1955, 79); Ця посада.. неначе придумана для мене (Март., Тв., 1954, 216); // придумано, безос. присудк. сл. Сафрон розстебнув сорочку, пальцями розірвав підшиту до коміра стьожку, і з проріхи скотилося в долоню кілька червінців. - Ловко придумано, - засміявся Гуркало (Стельмах, II, 1962, 220).