ПОТІШНИЙ, а, е. 1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (Укр.. присл.., 1955, 275); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (Ков., Світ.., 1960, 12); - Чули, Лукіє Назарівно? - Водій усміхнувся, видно, уявивши щось потішне. - На території нашого радгоспу радіоцвіркун з'явився... (Гончар, Тронка, 1963, 88).

2. заст. Признач. для публічної розваги. Не виключено, що при реконструкції на дні ізмайловських водойм буде виявлено старовинні ядра і зброю, які затонули під час потішних битв (Веч. Київ, 22.III 1968, 4); // у знач. ім. потішні, них, мн. Військові загони, створені в 1683 р. для військових ігор царевича Петра Олексійовича.

Потішні вогні - фейєрверк.

3. діал. Утішний. - Добре, - каже Петро (жаль йому було сердешної бабусі), - піду,.. принесу вам потішну звістку (П. Куліш, Вибр., 1969, 137).