ПОЖЕЖНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пожежа. Вживання гасових ламп серед сухої пряжі та клоччя було заборонене через пожежну небезпеку (Смолич, II, 1958, 28); // Признач. для повідомлення про пожежу. Владно вдарив на сполох мідний пожежний дзвін (Гончар, Тронка, 1963, 207); // Признач. для гасіння пожежі. Пожежні Розсохлися бочки (С. Ол., Вибр., 1959, 212); Пожежна команда; // У якому зберігається знаряддя, признач. для гасіння пожежі. По широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном.. сунули [люди] натовпом (Головко, II, 1957, 344); // Признач. для спостереження за виникненням пожежі. - То на горах не поліцейські доми з пожежними каланчами (Н.-Лев., IV, 1956, 260); На високій пожежній вежі ходить вартовий з гвинтівкою і пильнує небо (Тют., Вир, 1964, 306).

^ Пожежне депо див. депо.

2. Стос. до пожежі. Пожежу, висловлюючись пожежним терміном, локалізовано (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 78).

3. перен. Дуже поспішний, що вимагає негайної дії.

@ В пожежному порядку - дуже швидко, спішно; наспіх. - В пожежному порядку вже організовано кілька ватаг (Головко, II, 1957, 562).