ПЕРУН, а, ч. 1. У східних слов'ян - бог дощу, блискавки і грому.

2. перен., заст. Грім. А нехай же тебе перун ясний трісне! - лаявся навіть побожний пан Пєнтак, знаходячи в снігу порожню коробку від сигар (Козл., Ю. Крук, 1957, 457); *У порівн. Коли б кайданів брязкіт міг ударить Перуном в тії заспані серця, Спокійні чола соромом захмарить І нагадать усім, що зброя жде борця (Л. Укр., І, 1951, 166).