ПЕРЕДЗВОНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕДЗВОНИТИ, оню, ониш, док. 1. Дзвонити по черзі у церковні дзвони; // Дзвонити по черзі (про дзвінки різного роду, годинники, струни). Передзвонюють струни, мов дзюрчить струмок (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 24).

2. тільки док. Закінчити дзвонити. - Де у гаспида подівалися двері? - аж скиглить пан Забрьоха; та з серця аж зубами клаца, бо вже давно у всі дзвони передзвонили (Кв.-Осн., II, 1956, 214); Вже й на "достойно" передзвонили, а Данило Харитонович божився, що чобітки роблені "на замовлення" (Панч, В дорозі, 1959, 13); * Образно. Тихне робочий день... Переговорили стуки сокир робітників... переполоскали білизну гуцулки в потоках, передзвонили коси.. царинками (Хотк., II, 1966, 374).

3. тільки недок. Дзвеніти від ударів по черзі, в різних місцях (про металеві або скляні предмети). В роботі Анна ставала дедалі швидшою й меткішою, і все частіше та частіше передзвонювали молотки... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 297); "Ти живий!" - Передзвонював дріт На похилених, чорних стовпах (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 139).

4. Дзвонити ще раз, повторно. Передзвонювати по телефону.